Вихованець «Атлета», успішний тренер, людина, яка вже успішно випустила дві вікові групи в «Атлеті» та просто приємна людина – В’ячеслав Ігорович Алейнічев. А про що ми говорили читайте далі.

- В’ячеслав Ігорович, спробуйте-но пригадати скільки років Ви вже в «Атлеті»?
-
В «Атлет» (тоді ще ФК «Дружба») я потрапив у восьмирічному віці. Спочатку грав за команду 1982 р.н. під керівництвом Едуарда Володимировича Філенка, пізніше – за дорослу команду. А коли я був на другому курсі інституту, Едуард Володимирович запропонував мені попрацювати з командою 1987 р.н. Так і почалася моя тренерська діяльність, яка триває по сьогодні. Набігло вже 27 років.

- Тобто зараз Ви працюєте пліч-о-пліч із своїм тренером? Могли уявити таку ситуацію у дитинстві?
- Всі мої мрії в дитинстві були пов’язані тільки з футболом, і у цьому велика заслуга мого тренера. Зараз мені досить комфортно працювати поруч з ним, тим паче, що у нього є чому повчитися. А у дитинстві я над цим ніколи не замислювався.

- Одразу мріяли про кар’єру тренера чи все ж спочатку робили ставку на кар’єру футболіста?
- Безумовно спочатку метою була тільки кар’єра футболіста. Всі думки і сили були спрямовані на її досягнення. Згодом в інституті займався суддівством. Це мені також стало до вподоби, але з часом розумієш, що професійно можна займатися лише однією справою. На сьогоднішній день тільки пересвідчився в цьому, адже тренування – це тільки маленький шматочок айсбергу. Уся підготовка та аналіз займають дуже багато часу, а про ігри годі вже й згадувати. Після 60 хвилин матчу додому приходиш «порожній» – абсолютно без емоцій. Однак я обрав саме тренерську діяльність і про це не жалкую.

- Чому не склалося з кар’єрою футболіста? Наскільки мені відомо, Вас навіть запрошували в «Динамо»?
- Так, на випуску було запрошення від тренерів «Динамо» для продовження кар’єри в «Динамо-3», але я був в 11 класі. Після цього вступ до інституту і треба було вирішувати, якою стежкою йти далі. Я обрав навчання в інституті.

- Не шкодуєте про таке рішення?
- Ні, маю улюблену роботу, чудову сім’ю. Як-то кажуть, гріх жалітися.

- Якщо правильно розумію, то це буде Ваш третій випуск (команда 2003 р.н.). Підтримуєте контакти з колишніми випускниками?
- Так, це справді моя третя вікова група. Першою була команда 1987 р.н. Я був тоді недосвідченим тренером, всього на кілька років старший за своїх вихованців. Однак вони заклали в мені досить потужний фундамент “тренерства”, і у нас склалися досить дружні стосунки ще під час нашої роботи.  Дуже багато разів з ними зустрічалися і до нині підтримуємо теплі стосунки. Друга вікова група 1994 р.н. З  нею я вже відчув себе тренером, з’явилося своє бачення на тренувальний процес та змагання, перші успіхи. З цієї групи Олександр Андрієвскій  (зараз виступає за ФК «Динамо») та Віктор Коровіков  (зараз виступає за «ФК Арсенал») продовжують свою кар’єру професійно. Артем Кучинський, Тимофій Криворучко та Олександр Уруцький грають за нашу дорослу команду. Також мені дуже приємно, що Олександр Уруцький та Андрій Таланов пробують свої сили, як дитячі тренери. З усіма хлопцями підтримуємо добрі стосунки, навіть зимою збиралися, щоб пограти у футбол. А з деякими батьками вже спілкуємося сім’ями. Відчуваю, що і випускники 2003 р.н. продовжать гідно виступати за ДЮСШ “Атлет”.

3

- У своєму нинішньому випуску бачите вже майбутніх Мессі та Роналду?
- Безумовно, адже без віри у своїх вихованців дуже важко досягти позитивних результатів. Тим паче, що в нашій  команді є талановиті діти , а ще дуже важливо, що вони добре працюють і на тренуваннях, й індивідуально.

- Це і є головна причина успіху у цьому сезоні? Адже Ви з командою посіли призове 3-тє місце.
- Одна з головних – це точно. Попередній сезон ми закінчили на 9 місці, і тільки за рахунок другого складу залишилися у вищій лізі. Коли планував підготовку до цього сезону, головною метою було повернути віру дітей у свої сили. Я думаю у нас це вийшло.

- А чи не забракне мотивації вже на наступний сезон? Адже у цьому році медалі вже завойовані.
- Специфіка футболу така, що найголовніший матч – це наступний, і про це я постійно говорю своїм підопічним. Наступний сезон – це зовсім нові випробування, тим паче, що  наша команда буде змагатися на два фронти (Чемпіонат міста та Чемпіонат України). Хочу окремо відзначити участь у Чемпіонаті України, де грають провідні команди нашої країни. Я вважаю, що завдяки таким змаганням гравці зможуть отримати той досвід, який дасть їм можливість після юнацького футболу перейти в професійний. Тому, це є головною мотивацією під час підготовки до нового сезону.

- Тож можна сказати, що Ваш акцент буде зроблений на ДЮФЛУ?
- На які змагання робити акцент буде вирішувати керівництво школи. Моє завдання – добре підготувати команду і у всіх турнірах, в яких ми будемо брати участь, займати високі місця.

4

- Чи готові ви будете грати на два фронти, якщо поставлять таке завдання?
- Однозначно зараз відповісти на це питання не можу. Для успішного виступу в усіх змаганнях необхідно мати мінімум 18-20 чоловік, які могли б якісно брати участь у  змаганнях. Тому треба вдало пройти підготовчий період. Але в будь-якому випадку, якщо поставлять таке завдання, будемо намагатися його виконати.

- Яка на разі ситуація із складом у Вашій команді?
- На 31 липня було призначено перше тренування, далі 1 серпня – медогляд, 2 та 3 серпня – здача контрольних нормативів. На жаль, вже точно відомо, що у цьому півріччі не допоможе нашій команді провідний захисник Ілля Кшевецький у якого серйозна травма (розрив хрестоподібних зв’язок).

- Тоді бажаємо Іллі скорішого одужання, а команді нових досягнень та перемог. Дякую за цікаву розмову.
- Навзаєм.

Suzanna Z