Напередодні поєдинку Чемпіонату України серед аматорів між ФК “Атлет” та “ЛНЗ-Лебедин” ми поспілкувалися з головним тренером нашої дорослої команди Дмитром Костянтиновичем Мурашенком.

Спеціаліст розповів про завдання перед командою, про те, які проблеми існують в колективі прямо зараз. Також Дмитро Костянтинович зізнався, робота яких світових тренерів йому імпонує.


Перед матчем з “ЛНЗ-Лебедин” команда мала чотирьохматчеву безпрограшну серію, в тому числі двохматчеву переможну.

Це більше від календаря залежить. Матч проти “Олімпії” ми програли, але я задоволений грою і самовіддачею, тим паче враховуючи рівень суперника. Потім були дві нічиї проти “Кудрівки”(0:0) і “Білої Церкви”(0:0). Напевно, ці матчі я б відніс до категорії невдалих поєдинків. Ці матчі ми мали вигравати. Якщо говорити про переможні поєдинки, грою з “Єдністю” (2:1) я незадоволений, за її змістом. А проти “Первомайська” (4:1) ми зіграли добре і результат на табло.

Тому є оптимізм. Але є і труднощі, в першу чергу вони стосуються кадрових проблем. Є дискваліфіковані, є травмовані. За великим рахунком, ми тільки у першому турі змогли зіграти найсильнішим складом. Але навіть тоді ми ще не мали наших легіонерів у складі, які зараз вже є основними. Тому можна сказати, що ми ні одного матчу не зіграли оптимальним складом.

Поза грою зараз залишилися Іван Гребенюк, Владислав Чистяков, які дискваліфіковані, і Езех Чідера, у якого травма. Інші в строю?

Якщо взяти більш глобально, в нас вже давно травмований Владислав Суханов, лівий захисник, Артем Кучинський – наш досвідчений лівий півзахисник, у якого проблеми з коліном, Анатолій Орел, який точно міг би нас підсилити в ситуації, коли брак центральних півзахисників. Це ті основні гравці, який ще не вистачає. Тобто є певні кадрові проблеми.

Зараз команда вже в кращому стані знаходиться, ніж на початку сезону? В плані функціональності, фізики, тактики.

Функціонально вони були готові. Напевно, більше в психологічному плані не все гаразд було. Була важка гра проти “Вікторії” (1:7), яка вибила з колії. Якщо так пофантазувати, якби після першого туру ми грали не проти “Вікторії”, ми б набрали максимальну кількість очок в матчах проти “Кудрівки” та “Білої Церкви”. А так вийшло, що після тієї гри команда грала під певним психологічним тиском.

Наразі слабкою стороною команди є атака?

Я б так не сказав. Для мене завжди слабким місцем був наш захист. Нам не вистачає кадрів у цій лінії. У нас молодий воротар (Максим Комаренко), недосвідчений, який насправді молодець і демонструє гарну гру для свого віку, але це така позиція, яка трохи викликає невпевненість. Так само молоді захисники, у яких брак досвіду. Хоча вони його з часом набирають, але все одно відчувається невпевненість.

Хоча коли з’явився Езех Чідера в команді, в нас з’явилася впевненість вперше за довгий час. Зараз він вибув через травму і нам знову треба перебудовуватися. Так само коли вибув Данило Тищенко через дискваліфікацію, у нас було багато змін. В попередніх іграх непогано відіграв Антон Найденко, тому будемо давати йому шанс.

Але ви самі знаєте, що для оборони найголовніше – надійність та досвід. В нас поки ні того, ні іншого немає.

Езех Чідера, Кристофер Мкпасі, Амобі Іфечукву. Як ці легіонери адаптувалися в команді? Це вже лідери команди?

В певній мірі, так. Якщо брати Кристофера, за нього статистика говорить, майже в кожному матчі він виконує результативні дії. Таку ж велику роль відіграє і Езех. Найголовніше, що ці гравці грають з великою мотивацією, це те чого, напевно, десь не вистачає іншим нашим молодим гравцям.

Про Амобі поки важко говорити, він трохи старший за інших. Мені в ньому поки не вистачає того азарту, який є в Кристофера та Езеха. Амобі певний час був відсутній. Він зіграв проти “Білої Церкви” і йому потрібно було поїхати вирішувати міграційні справи, через що він був відсутній. Тому важко зараз розповісти про нього більше. Будемо сподіватися, що він себе ще проявить.

Ви зараз граєте в чотирьох турнірах одночасно: Чемпіонат України, Чемпіонат Києва, Кубок Києва та Чемпіонат Києва U-21. В той же час ви відмовилися від участі в Кубку України. Не важко на чотири фронти?

Нам цього вистачає. Звісно, головним пріоритетом для нас є Чемпіонат України. Так як майже 80% гравців – це молоді виконавці – вони також можуть грати в Чемпіонаті Києва U-21. В Чемпіонаті Києва серед дорослих і в Кубку Києва грають ті гравці, які мають менше ігрової практики або ті, хто дискваліфіковані. Саме тому ці всі турніри нам ніяк не заважають. Футболістів у нас достатньо для цього. Всі мають можливість себе проявити.

Які б позиції Ви зараз ще б підсилили?

Чесно кажучи, всі. Напевно, у нас тільки позиції флангових півзахисників виглядають більш менш збалансовано, там є по 2-3 людини, які спроможні складати конкуренцію. Праворуч – Кристофер, Кавун, Мовчан. Це молоді, перспективні гравці, які можуть якісно закрити ці позиції. Ліворуч – Теймуров, Крицький. Цих п’ятьох футболістів можна змінювати флангами.

Всі інші проблеми більш проблематичні. За великим рахунком, не вистачає трохи конкуренції.

Скоро в ДЮСШ “Атлет” буде випуск команди 2004 року народження Романа Миколайовича Гринчука. Вже придивляєтесь до гравців?

Так, я цю команду добре знаю. Зараз теж приходжу на ігри, придивляюся. Деяких гравців ми вже залучали, і зараз іноді підключаємо до матчів на Чемпіонат Києва. З їх потенціалом я знайомий, тому постійно аналізую, вимальовую для себе, як вони можуть вписатися до нас в команду.

Цікава Ваша думка з приводу розвитку футболу в Україні. У нас багато років були такі тенденції, що на дитячому рівні тренери більше переживали за результат, а не за розвиток футболістів. Зараз це змінюється?

На словах воно змінюється. А по факту все залишається на своїх місцях. Будь-який тренер хоче вигравати. Але тут має бути баланс. Звісно, результат має бути позитивним. Але часто зустрічаються різні фактори на цьому шляху. Наприклад, суддівський.

Також серед багатьох тренерів присутній страх вилетіти в нижчій дивізіон. Скажу відверто, в моїй команді 2002 р.н. теж такий був. Але ми все одно вилетіли. Дійсно було неприємно. Але це не стало трагедією. Пройшов місяць-півтора, ми відпочили і зрозуміли, що ми все одно залишилися в футболі. Так, граєш на нижчому рівні, але ж футболісти й грати починають, їм на тому рівні стало цікавіше. Відповідно, так вони почали зростати. Вони відіграли сезон в Першій Лізі, виграли майже всі матчі, повернулися у вищій дивізіон і там стали грати зовсім інакше.

Який тренер Вам імпонує у світовому футболі?

Кумиром дитинства звісно був Валерій Лобановський. На ньому я виріс. Стежив за ним, можна сказати, що це був для мене як Футбольний Бог.

Якщо брати сучасників, то це Юрген Клопп. Це справжній тренер-мотиватор, до того ж його команди завжди грають в дуже симпатичний футбол. Мені більше подобається такий акцентований, вертикальний футбол. Наприклад, футбол який ставив в “Барселоні” Хосеп Гвардіола мені менше до душі лежить. Хоча я з величезною повагою ставлюся до цього тренера, адже в нього є своє бачення. Але я б не хотів в такий футбол грати.

Якщо взяти того ж Віталія Кварцяного, наприклад. Багато хто до нього ставиться по-різному, але я скажу, що в нього є своє бачення, він його ніде не копіював, він грав у свій автентичний футбол. І він давав результат.

А якщо взяти саме за стилем, то команди Клоппа мені подобаються. Як в “Ліверпулі”, так і в “Боруссії” він ставив схожий футбол.

Зараз Вам вдається бачити в своїй команді той футбол, який Вам імпонує?

Ще є багато над чим працювати. Але ми прагнемо до цього. Звісно, не вистачає і виконавців. Адже саме футболісти на полі виконують тренерські задуми. Але від цього і намагаюся підбирати гравців, які будуть мислити так само як і я. Тому що футболістів багато, вони приходять від різних тренерів, і зі своїми уподобаннями. Комусь подобається “Барселона”, комусь “Реал”. Але ж вони не можуть грати в різний футбол, коли вони в одній команді.

Тому важливо донести гравцям свої ідеї, своє бачення і важливо, щоб гравці це бачення прийняли. Певною мірою, приходиться переконувати гравців. Звісно якби в нас були можливості, я б не переконував футболістів, а просто запросив того, хто мені більше підходить за стилем і філософією.

Яке місце має зайняти ФК “Атлет” в Чемпіонаті України серед аматорів, щоб Ви були задоволені?

Ми на кожну гру виходимо з максимальними результатами. Ми говорили перед початком сезону з хлопцями, що хочемо потрапити в топ-3, як це, можливо, не фантастично б лунало. Зарах ми розуміємо, що в турнірі є три команди, які дуже сильно переважають нас за класом, тому для нас оптимальним завданням є місце в топ-5. Це те, що відповідає нашим можливостям. Займемо місце вище, значить ми стрибнули вище голови, відповідно, якщо нижче, то значить ми робили щось не так.


Ми дякуємо Дмитру Костянтиновичу за цю змістовну розмову, бажаємо йому якісного тренерського розвитку, а його команді вдалих результатів!