Напередодні підготовчих до нового сезону зборів нам вдалося поговорити із старшим тренером «Атлету» Мурашенком Дмитром Костянтиновичем. Про що йшла мова читайте далі.

- Спершу хотілося б згадати приємний момент як повернення «Атлету» до вищої ліги ДЮФЛУ. Наскільки Ви усвідомлювали важливість цього завдання перед початком сезону?
- Важко переоцінити важливість цього завдання. Я особисто відчував на собі провину за те, що школа опинилася у першій лізі. Утім, на початку сезону важко було робити припущення, адже ми не знали рівень цієї ліги. Відверто кажучи, сподівався, що команда 2000 р.н. буде паровозом, а ми – 2002 р.н. – будемо намагатися не відставати від них. Але вигравши кілька матчів, саме мої хлопці спіймали кураж. У нас були дві ключові зустрічі: домашня з «Поліссям»  та виїздна з київським «Локомотивом». Вигравши обидві зустрічі, ми не могли ставити перед собою будь-яке інше завдання, окрім як бути першими. Поступово з новими перемогами постало завдання набрати якомога більше очок та допомогти школі повернутися у вищу лігу ДЮФЛ, з чим ми і впорались. Ми виграли 20 ігор з 22, а інші два матчі завершилися нічийним результатом. У підсумку, ми набрали 62 очки. Команда ж 2000 р.н. посіла третє місце у своїй віковій категорії. Тож «Атлет» достроково зайняв перше місце у своїй зоні, але і цього могло не вистачити для потрапляння в еліту.

2002

- Тобто, як виявилося, завдання виходу до вищої ліги не тільки не тисло на Ваших підопічних, а й навпаки допомагало та мотивувало?
- Виявилося, що так. У деяких іграх здобували перемоги вже на колінах, тому що було потрібно. Я щиро вдячний своїм гравцям за таку віддачу на полі!
- Після такого насиченого та виснажливого сезону Ви ще й поїхали на міжнародний турнір до Словаччини. Як оціните роботу своїх підопічних на Fragaria Cup 2017?
- Турнір у Словаччині планувався ще два роки тому. На жаль, у минулому році не вдалося поїхати. Цьогоріч зробили все, щоб хлопці отримали міжнародний досвід. Для них ці ігри були, наче єврокубкові. Вигравши зону Першості України, вони потрапили на міжнародну арену. А мені як тренеру дійсно хотілося подивитися на свою команду на фоні інших європейських шкіл. Склад учасників турніру надавав таку можливість: були іспанці, боснійці, поляки, словаки. Але не дозволило мені побачити свою команду. Через різні причини було відсутні сім чоловік основного складу… Поїхало всього чотирнадцять гравців, з них два воротарі. Система проведення турніру дуже складна фізично: кожен день по дві гри (гра 2 тайми по 30 хвилин). Хлопці тримались до кінця та вийшли достроково з третього місця у фінальну пульку. Але там вже у нас не вистачило сил і ми посіли лише четверте місце. Але враховуючи всі обставини, то гравці молодці, робили майже все, щоб бути якомога вище.

20707781_733562753508426_1548222249_n

- «Атлет» вже не перший рік бере участь у турнірі в Словаччині. Але цьогоріч делегація була наймасовішою. Можливо, через таку підтримку один одного усі команди показали достойну гру та результат?
- Дійсно це був наймасовіший виїзд «Атлета», мабуть, не тільки до Словаччини, а будь-куди. Нас всього, враховуючи тренерів, гравців, батьків було чоловік 100! Всі ми переживали неймовірні почуття єдиної родини під назвою «Атлет»! Наймасовіша делегація на параді. Підтримка один одного під час ігор. Це додавало додаткових сил та мотивації. Вже дорогою додому не було гравців окремих вікових категорій, всі були з єдиної сім’ї!! Такі поїздки дуже об’єднують!!!

20707874_733562713508430_934575972_n

- Ну і наостанок хотілося б почути Вашу думку, як старшого тренера школи: як оцінюєте сезон для «Атлету» загалом?
- Важко дати однозначну оцінку цьому сезону. По-перше, він був неповноцінний. Друге коло Першості України та скорочена першість м. Києва (в одне коло). Головне завдання, яке стояло перед школою, це повернення до вищої ліги ДЮФЛ України. З ним ми впоралися. Друге завдання на перше півріччя цього року було якомога більше команд зберегти у вищій лізі чемпіонату Києва. У той же час намагатись здобути побільше призових місць та бути зверху клубного заліку. Це завдання ми виконали не в повному обсязі. На жаль, загубив місце у вищій лізі наш 2002 рік. Але є і медалі: 2004 – срібні (для мене, як і для всієї нашої школи, вони саме такі!), 2003 – бронзові. В клубній першості ми четверті, але повинні бути третіми.  Це все спортивні результати, які оцінити найлегше. А ще є більш важливі задачі. Це виховання дітей та майбутніх громадян нашої країни, майбутніх спортсменів – футболістів. Можу запевнити, що всі наші тренери працюють над цим завданням щоденно! Хочу відзначити, що завдяки нашому новому керівництву школи, у нас з’явилось нове штучне поле, яке у майбутньому, нам тренерам, допоможе виховувати майбутніх зірок футболу. Головне, щоб зовнішні чинники нам не заважали! Але як показує дійсність наші успіхи не дають багатьом спокійно спати і вони роблять все щоб завадити розвитку школи. Тримаючись разом: керівництво, тренери, учні та  їх батьки, МИ подолаємо всі перешкоди!!! АТЛЕТ – ВПЕРЕД!!!

Suzanna Z