Сайт ФК “Атлет” продовжуємо знайомити вас  з тренерським складом ФШ “Атлет”. Адміністрація сайту в святковий день для Панцюка Ігоря Сергійовича, пропонує вам ознайомитись з  футбольним шляхом Ігоря Сергійовича.

Панцюк І.С. : “Дитячий тренер повинен навчити всім футбольним азам, а тренер дорослої команди має бути більш менеджером…”

-         Ігорю Сергійовичу,  що для Вас означає слово «футбол»?
-        Я не можу сказати, що футбол це просто слово, скажу так: ФУТБОЛ займає перше місце у моєму житті, так було і буде завжди.

 -         Розкажіть, будь-ласка, про свою футбольну кар’єру. Де починали займатись футболом? Хто вплинув на Ваш вибір обрати саме цей вид спорту?
-           Народився я 2 червня 1979 року в мальовничому селі Ставичани Хмельницької області, де і почав ганяти в футбол.  Ви ж розумієте, що в такому невеличкому селищі не було ніяких секцій, а футбол у нас був дуже популярним, доросла команда вигравала першість району, навіть грали в чемпіонаті області. Мій батько  - Панцюк Сергій Йосипович в свій час грав на аматорському рівні і дуже любив футбол. Він був моїм першим наставником і тренером. Тато за професією вчитель фізкультури, мама моя, Панцюк Людмила Прокопівна, за професією агроном.  Щодо футболу,  то завжди мама мені казала: «Скільки ти будеш ганяти той м’яч?», а я втікав з дитсадка потім зі школи, щоб пограти в футбол, можна сказати спав з м’ячем. Не дивлячись на те, що я майже весь свій час проводив на футбольному майданчику, я не відставав і у навчанні (закінчив сільську школу лише з двома четвірками, всі інші були п’ятірки, пізніше в Києві одинадцять класів закінчив тільки лише з двома трійками, це було дуже добре, так як вимоги були серйозні). Хочу сказати, що в мене прекрасні батьки, їм я вдячний за те, що я такий є. На жаль, мій батько вже помер 10 років тому, в честь пам’яті тата, я провожу в селі турнір з міні- футболу серед дітей і дорослих – в цьому році відбудеться  вже 10-ий за ліком. 
Що стосується розвитку моєї футбольної кар’єри, то якось  вигравши обласний турнір серед дорослих, на якому я став кращим гравцем турніру, на мене звернули увагу тренери різних ДЮСШ, навіть запрошували до Львівського спортивного інтернату, але тренер Славутської ФШ Заєць М.І. порадив моєму батькові віддати мене в Київський спортивний інтернат РВУФК. Мама категорично була проти того, щоб її син їхав в віці 14 років до столиці, але я прийняв тверде рішення що поїду і спробую. Можна сказати: ПРИЙШОВ, ПОБАЧИВ, ПЕРЕМІГ. Приїхавши до Києва, я пройшов перегляд і потрапив до числа 30 футболістів 1979 р.н., ось так і почалась моя дорога в великий футбол. Першим моїм тренером був Горбач Віктор Олексійович. В мені він виховав бійцівський характер (мабуть, не тільки в мені), але він рахував, що ми і так все вміємо, через те, мабуть, не дуже себе перевантажував у тренувальному процесі…  Я ніколи не буду так відноситись до дітей. Пізніше в помічники йому прийшов легендарний футболіст, великий тренер і просто чудова людина – Федір Йосипович Медвідь, нині вже покійний, він нас багато чому навчив і на полі, і за полем, дуже велике йому спасибі за це. Під час навчання в інтернаті грав за обласну команду з смт Семиполки, в першості міста грав за команду «Дружба». Сергій Юрійович Морозов мене запрошував в професійну команду «ЦСКА-Борисфен» (Бориспіль), але не знайшли спільну мову на рівні керівництва.   По закінченні інтернату в мене був агент Трубачов М.І. який відправляв мене в різні  команди майстрів, перераховувати немає сенсу, їх було дуже багато. Приведу один приклад: був у Титані (Армянськ), пройшов весь збір, заходжу до президента клубу підписувати  контракт, а він каже: «Все змінилось – у агента апетит виріс»; майже така сама ситуація була і з командою вищої ліги «Кривбас» (Кривий Ріг). Після того я став самостійним, зібрав фінти і поїхав в м. Рівне шукати футбольне щастя. І знайшов – напросився в команду «Хімік» на перегляд, яка на той час грала в аматорський лізі чемпіонату України. Відіграв декілька ігор в зимній першості і відразу підписав трудову угоду, керівництво допомогло з житлом. Тут я провів два прекрасні сезони, потім був «ВЕРЕС» (Рівне), там відіграв 3 місяці на чесному слові: команда розсипалась, не було фінансування, але скажу, що отримав гарний досвід і попрацював під керівництвом дуже хорошого тренера Шоломая Григорія Мартиновича. В 2002 р. повернувся до Києва. Так склалася доля – товариші запросили до команди «Локомотив» (Київ), яку тренував Петро Андрійович Дмитренко, дуже прекрасний тренер і професіонал свого діла, велике йому спасибі за те, що він мені дав як гравцю. Виступаючи за «ЛОКО», я познайомився з Горбачем Русланом, він на той час був спонсором команди і гравцем. Одного разу він запропонував мені і ще двом гравцям, а саме Головіну Юрію і Голованю Владу. бути нашим агентом, ми погодились і не пожалкували про це.  Головіна він відправив в ФК «Черкаси», а Голованя до «Десни» (Чернігів), я був на оглядинах в «Системі-Борекс» (Бородянка), але не залишився за сімейними обставинами…
Я залишився без клубу, але я дуже хотів грати в футбол і надалі, тому було потрібно підтримувати фізичну форму, вирішив пограти в бізнес-лізі, була така команда «ТД Агаєв», в яку мене запросив Архангельський Дмитро Станіславович, дуже порядна людина і справжній професіонал, відданий футболу. Але так склалася доля, моє бажання грати в футбол завершилось тим, що в одній з ігор я зламав ногу. Діагноз був шокуючий для мене:  перелом  великої, малої гомілкових кісток та перелом п’яткової кістки.  В такий тяжкий момент, керівництво мене не залишило на призволяще, навпаки, допомагали з усім, але про професійний футбол прийшлось забути. Після такої травми я перестав бути комусь потрібний як гравець…

-         Що вплинуло на Ваше рішення стати футбольним тренером?
-    Бажання займатися улюбленою справою, любов до дітей і віра в те, що саме в цій сфері я зможу самореалізуватись. Хоча це було нелегке рішення; працювати футбольним тренером, це означає забути про все і всього себе повністю віддавати улюбленій справі. Після чотирьох років вагань, це рішення підказало мені моє серце. Вперше як тренер я себе зарекомендував працюючи в футзальній команді юридичної компанії «ЮВІТО», до якої мене запросив президент і власник Новак Ігор Антонович . Це людина з великої літери, до якої я відчуваю щиру повагу і вдячність. За досить короткий проміжок часу ми з командою «ЮВІТО» досягли неймовірного успіху – стали переможцями турніру серед турецьких компаній, посіли перше місце в престижному турнірі Юридична Практика-2011р., вперше приймаючи участь у турнірі з пляжного футболу, де завоювали золоті медалі в «Майстер лізі», заявились в «Бізнес лігу «С» і там вибороли саме високе місце, стали чемпіонами «Бізнес ліги «С». Таких результатів звісно досягли завдячуючи дуже дружньому колективу всієї КОМАНДИ «ЮВІТО». Ці результати додали мені впевненості в тому,що я дійсно зможу навчити дітей футбольній майстерності.

 -         Ігорю Сергійовичу, більшість тренерів ФШ «Атлет» є вихованцями клубу. Розкажіть, як Ви потрапили  до ФШ «Атлет»?
-         Я не є вихованцем Футбольної школи «Атлет», але й не вважаю себе зовсім сторонньою людиною, в свій час  грав за ФК «Дружбу» («Атлет» є правонаступником ФК «Дружба» прим. автора),  був знайомий майже з усіма тренерами школи. Якось при зустрічі зі старшим тренером Мурашенко Дмитром Костянтиновичем поцікавився, чи немає вільної вакансії тренера, він пообіцяв з’ясувати.  Через деякий час зателефонував і запропонував працювати помічником у Зборовського В.М.,тренера 1996 р.н., я залюбки погодився. Зважаючи на те, що в ФШ «Атлет» вагоме місце займають моральні цінності і дружній колектив однодумців, дуже хотілося потрапити саме в таку футбольну школу, так як для мене це є важливим критерієм.

 -         Ви почали в ФШ «Атлет» працювати помічником тренера в команді 1996 р.н. Скажіть, будь-ласка, Ви сильно хвилювались, коли Вам керівництво ДЮСШ запропонувало обійняти посаду тренера на вікову групу 2001 року народження?
-      Це був неоціненний досвід, який отримав працюючи поряд з таким хоча і молодим, але вже досить досвідченим тренером Зборовським В’ячеславом Миколайовичем. Організація тренувань, порядок і дисципліна в команді, вихованість і порядність гравців, атмосфера в колективі – це просто супер. За цей проміжок часу дуже звик до команди, вона в моєму серці займає високе місце, постійно хвилююсь за команду. Від щирого серця бажаю Зборовському В.М. і його помічнику Чуприні Є.М. посісти саме високе місце в чемпіонаті міста і України, а всім гравцям – заграти на самому високому професійному рівні.
Чесно кажучи, було нормальне здорове хвилювання, мабуть, так і має бути. Керівництво ДЮСШ «Атлет» – це справжні професіонали своєї справи, починаючи зі старшого тренера Мурашенка Д.К., методиста Філенка Е.В., директора Васькевича В.І., закінчуючи президентом О.С.Старовойтом… Вони триста раз зважать, а після тільки приймуть рішення, думаю так сталося і зі мною. До речі вважаю, що наш старший тренер, вже готовий тренувати команду майстрів, так що не спіть, агенти! :). Мені ж в свою чергу потрібно добросовісно виконувати свої прямі обов’язки, тим більше, якщо потрібно порадитись, завжди є з ким. Взагалі в «Атлеті»   працюють чудові люди, починаючи з обслуговуючого персоналу та закінчуючи всімкерівництвом і тренерами, які всім серцем та душею віддані футболу, дітям та «Атлету» .

 -         Основні принципи, котрими Ви керуєтесь в своїй тренерській роботі?
-    Самовідданість улюбленій справі на сто відсотків. Вчитися, вчитися, вчитися. Мій девіз по життю: «Простота – Красота»; девіз нашої команди 2001р.н.; «Вместе мы едины,мы непобедимы – АТЛЕТ».

 -         Чого бажаєте досягнути в своєму футбольному житті?
-      Бажаю виграти Лігу чемпіонів, однією із команд майстрів, наприклад ФК «АТЛЕТ», а  команда, щоб на сімдесят відсотків складалася з моїх теперішніх вихованців 2001 р.н., а інші тридцять –  з гравців наших різних вікових груп.

 -         На Вашу думку, в чому різниця  між дитячим тренером та тренером дорослої команди?
-     Дитячий тренер повинен навчити всім футбольним азам, а тренер дорослої команди має бути більш менеджером, вміти зліпити боєздатний колектив однодумців, команда яких самовіддано буде йти до звершення самих високих вершин. Там і там потрібно бути психологом. Діти дуже швидко відходять від поразок, а дорослі значно довше.

 

-         Ваша улюблена футбольна команда?  Та хто є кращим гравцем світу?
-         Барселона і Динамо Київ з дитинства, зараз кращий звісно Мессі, колись давно Марадонна і Ромаріо.

-         Як би Ви не стали тренером, яку б професію обрали?
-    Напевно був би керівником якоїсь солідної організації…До речі, я працював керівником спортивного департаменту в ТОВ «Новий Друк».

 -         Це правда, що Ваш улюблений персонаж в мультфільмах та фільмах є Дід МорозJ?
-      Так, я з дитинства обожнюю цей персонаж, навіть зараз люблю дивитися старі мультфільми про Діда Мороза. А звідки ви дізналися? Взагалі люблю різні радянські мультфільми. Я колись перед іграми так налаштовувався, або музику слухав, або мультики дивився. Навіть перші два вірші свої згадав з дитсадка, перший: «Дед Мороз, не кури папирос, а кури махорку, приходи на елку!!!» :), другий: «Ура, ура – футбол – для нас найкраща гра». Якщо комусь на Новий Рік потрібен Дід Мороз – звертайтесь, буде виконано, як в старі добрі часи в мультфільмах, ще і снігурку з собою візьму :)!

-         Зв’язки вирішують все! :)
-         Ігорю Сергійовичу, і на останок , чого б Ви хотіли побажати учням  ФШ «Атлет» ?
-         Ставити перед собою найбільш максимальні цілі і досягти їх, сумлінно працювати на тренуваннях і вдома додатково, з повагою ставитись до своїх тренерів, бути вірними своїй школі і перемог… А всім починаючим футболістам раджу всього себе віддавати улюбленій справі і налаштовувати себе хоч і на дуже цікавий, але нелегкий шлях по дорозі у ВЕЛИКИЙ ФУТБОЛ…

- Дякуємо за цікаву та змістовну розмову! Всіх благ та успіхів Вам!