Сьогодні мені пощастило поспілкуватися із дуже стриманою, але дуже цікавою людиною, тренером команди ФК «Атлет» 1999 року народження – Царюком Олегом Борисовичем. Про доленосні перемоги, прикрі поразки та шлях до чемпіонства читайте далі.

- Олег Борисович, по-перше, хотілося б привітати Вас із цьогорічним Чемпіонством Ваших підопічних у Першості міста Києва. Вам вдалося повторити звитягу 2010 року та вдруге стати чемпіонами столиці у своїй віковій категорії. Яким чином Вам вдалося досягти таких високих результатів?

 - Скажімо так, колектив команди, порівняно з 2010 роком, на 90% зберігся. Тому, я думаю, що заслуга моїх вихованців в цьому дуже значна. Порівняно з минулим, позаминулим роком ми краще попрацювали над фізичними якостями, психологічною підготовкою і мотивацією хлопців. Вони хотіли себе проявити. Мабуть, все це в сукупності й дало позитивний результат.srk6kV0rSuM

- Турнірна таблиця показала, що наприкінці Чемпіонату важливим був кожен заліковий пункт, кожен забитий та пропущений м’яч. Чи завжди було розуміння цього?

 - Я думаю, я це розумів. Можливо, до початку другого кола ми планували боротися за третє місце. Але м’яч круглий, десь завдяки двом, трьом вдалим іграм ми побачили, що можемо претендувати і на перше місце, тому перед кінцівкою Чемпіонату зціпили зуби та разом йшли до перемоги.

- Гадаю, ключову роль у здобутті Чемпіонства зіграла перемога над «Динамо» у 10 турі із рахунком 4:1. Як налаштовувалися на цей матч?

 - На всі ігри з «Динамо» хлопців налаштовувати не потрібно. Це флагман нашого українського футболу, тому навіть будь-яка вдала гра проти біло-синіх – це досягнення. А якщо це нічия або перемога, то це вдвічі більше досягнення команди. Я думаю, що психологічна підготовка гравців і мотивація на цю гру зайвих слів не потребує. Діти розуміють, що це є «Динамо» і виходять більш мотивовані на ці ігри.

- Перемога стала приємним шоком чи очікуваною радістю?

 - Мабуть, перший варіант. Приємним шоком. Ми і раніше перемагали «Динамо», але лише в домашніх іграх. Ця ж перемога була на виїзді, на полі суперника. Можливо, суперник нас десь недооцінив. Вони – переможці Першості України, а ми тільки плануємо потрапити туди у фінальну частину. Тому, я вважаю, за збігу певних обставин ми побачили саме такий результат. Недооцінка «Динамо» наших сил і мотивація наших хлопців відіграли вирішальну роль.

- Тобто якщо говорити відверто, то Ви не очікували, що переможете?

 - Так, не очікував. Скоріше навіть вважав, що це буде поразка. Однак ми змогли здобути перемогу.V6eRQqv6KVA

- А що тоді сталося із командою у фіналі Кубку, коли із тим-таки «Динамо» Ви зіграли 0:7?

- Ця гра повинна була бути 12-13 листопада. З деяких причин її перенесли на 19 число. Ці календарні терміни десь вибили нас з графіка підготовки до гри. Плюс у цей тижневий цикл, коли ми готувалися до гри, «випали» 4 ключові гравці групи атаки. Тому, я думаю, такий провал можна списати на нашу непідготовленість до цього матчу. А «Динамо» після поразки від нас та ще й з розумінням, що чемпіонство вони не здобудуть, було більш мотивованим.

- Чи могли із самого початку передбачити, що наприкінці сезону так щільно розташуються призери Першості? Три команди набрали однакову кількість балів.

 - Якщо аналізувати минулі Чемпіонати, то у нашій віковій групі виділялися дві команди. В тому році вони теж боролися за перше місце – це «Динамо» і «Зміна». Там відрив був теж один-два очки на користь «Динамо». В цьому році і ми втрутилися в гонку за чемпіонство. Не забувайте також, що четверте місце зайняла команда «Арсенал», яка набрала 40 залікових балів. Між цією четвіркою і велася боротьба за призові місця. А чи очікував я цього до початку Чемпіонату? Мабуть, очікував боротьбу за друге місце з тими ж «Зміною» та «Арсеналом». Але, напевно, «Динамо» після свого першого чемпіонства в Першості України трішки розслабилося.

- А хто для вас став найскладнішим суперником? Ця трійка – «Динамо», «Зміна» та «Арсенал»?

 - Скажу так, протягом п’яти років найбільш незручним суперником для нас вважається команда «Зміна». Здається, в 2010 році ми їх перемагали два рази, а наступні чотири роки в нас були тільки нічиї та поразки від цієї команди. Тому, я вважаю, цю команду найбільш незручною. Щодо «Динамо», то ми завжди конкурували. Знову таки – це флагман футболу і ми на всі ігри з ними налаштовувалися на досить високому рівні. А команда «Арсенал» в принципі доволі зручний для нас суперник.5At0tpQJtIk

- А от в іграх із «Зміною» щось не так. Це їх тактика? Чому не вдається налаштуватися?

- Мабуть, психологія. Друга ж причина – це те, що «Зміна» грає в більш захисний футбол. Тому нам незручно до них пристосовуватись, до їхньої манери гри.

- Хочете сказати, що вони ставлять «автобус» і все: бий, не бий – нічого не вдається?

 - «Автобусом» я це не можу назвати, але щось подібне є в їхній грі.

- У будь-якому випадку чемпіонами стали саме ви. Як святкували чемпіонство?

- Ми ще не святкували, адже нагородження було лише позавчора.

- А як плануєте?

- По-перше, думаю, що буде невелике поздоровлення від мене, можливо, й від керівництва футбольного клубу та ДЮСШ «Атлет». Буде невеликий солодкий стіл для них. І за традицією нашої команди в кінці року ми визначаємо трійку кращих гравців. Тому на цьому урочистому зібранні ми їх і нагородимо.OLYMPUS DIGITAL CAMERA

- Ви вже визначили цю трійку?

 - Так, це в мене вже занотовано. На першому місці – Сорока Богдан, друге місце зайняв – Липовий Андрій і третє – Яценко Назар.

- Чим вони заслужили звання кращих?

 - Основним критерієм для мене при визначенні кращих гравців є стабільність протягом всього Чемпіонату. Ці хлопці не пропустили жодної гри і протягом всіх матчів мали певний спортивний рівень. А Липовий Андрій ще й став другим бомбардиром команди. Ну і не малу роль відіграла порядність цих людей. Таким чином, я обрав саме їх.

- Дитячий футбол, можна сказати, позаду. Що чекає на команду далі?

- Залишається ДЮФЛ і неповноцінний, в одне коло, Чемпіонат міста Києва. А задачі команди – це боротьба за третє місце в Першості ДЮФЛ. Але основним завданням, мабуть, є усвідомлення гравців, що йде випускний рік, що вони повинні обирати іншу професію або залишатися в спортивній галузі. Для цього у них є півроку. Декілька гравців можуть стати футболістами професійних клубів, кільком я вже запропонував спробувати себе у суддівському корпусі. Тому, думаю, з цього випуску до 10 чоловік залишаться у спортивному напрямі.

- Ну, це все буде в майбутньому, а ми повернемося до самого початку. Пам’ятаєте як набирали цих маленьких діточок?

- Так, я пам’ятаю. І скажу Вам чесно, перші півроку приходив на тренування з побоюванням: вони вередують та бавляться. Але це були перші півроку. Коли вони вже чомусь навчились, вже приходив на тренування з натхненням. І в принципі зараз все повторюється. Зараз я набрав групу 2009 року народження.155

- Знову боїтеся йти на тренування?

- Вже пройшло три місяці. Боявся, так (сміється).

- В свій час Ви перейшли в «Атлет» з вишгородської «Чайки». Не жалкуєте про цей вибір?

 - Кожен тренер, кожен спортсмен, і я в тому числі, бажає рости на професійному рівні. Школа «Атлет» на той період, та й зараз на щабель вища. Команди цієї школи грають і в ДЮФЛ, і завжди ведуть боротьбу за призові місця в Першості Києва. І хоча «Чайка» зараз теж набирає обертів, я ніколи не жалкував про свій вибір. Колектив у нас, як в професійному плані, так і в людяному дуже непоганий. Мені приємно приходити на роботу.

- Отже, свою подальшу тренерську кар’єру на даному етапі плануєте продовжити з «Атлетом»?

 - Тільки з «Атлетом». Тим паче, що в планах є виступи в Першості U-21 на базі 99 року. Ну і потихеньку будемо будувати боєздатну команду 2009 року. Планка піднята дуже високо і є така приказка: «Поставити планку завжди легше, ніж до неї потім тягнутися».

Suzanna Z